Чого можна очікувати від дітей, яких виховує вулиця? Артем Полушкін ріс у звичайній сім'ї, ходив на бокс, займався футболом. Виховувала його і брата мати без батька. Чим далі він ріс, тим менше про нього піклувались рідні, гуляв з друзями де і коли хотів сам. Відсутність батьківської уваги привела хлопця до паління, алкоголю, а потім і до наркотиків. Його життя оберталося навколо цієї залежності.
«Я думав, що тільки спробую один раз, а потім триматиму це на контролі. Спочатку наркотики приносили задоволення. Мені потрібно було добути дозу будь-яким шляхом. Мене навіть не хвилювало, що можуть посадити за решітку», - розповідає Артем.
Здійснивши ряд злочинів, Артем потрапив до в'язниці на чотири роки. Він хотів змінити своє життя, шукав вихід, але не знайшов. Перебуваючи за гратами, молодий чоловік роздумував, чим займеться, коли вийде…
За цей час мати Артема прийшла до Бога і стала справжньою християнською.
Тому у в’язниці він почав читати Біблію.
Коли закінчився термін перебування, він повернувся до дому і з головою поринув в попередній спосіб життя. Одного дня, залишившись наодинці з собою, він почав роздумувати, що чув про Бога. В його голові залунав голос:
«Це була рука допомоги для мене. У той момент я зрозумів, якщо не приїду в церкву, загину і не доживу до кінця дня», - згадує Артем.
Коли хлопець прийшов на служіння, він не міг дочекатися заклику до молитви покаяння. В той день він прийняв Христа і отримав звільнення від наркотичної залежності.
- ділиться він. Вже три роки Артем Полушкін живе по-новому без наркотиків. Він одружений, має дитину і ходить до церкви, його серце безмежно вдячне Богу за спасіння.