Щодня повз нас проходять тисячі людей. Хто знає, про що вони думають… Кожен сам намагається справитися зі своїми проблемами, але часом заплутується в них все сильніше. Саме так було і у житті Романа Старицького. Він не розумів для чого живе, йому здавалося життя безцільним і пустим. Він шукав сенс…
Мабуть, незадоволення життям почалось ще з дитинства. Він був найменшим сином з 5-ти дітей. Мати робила в колгоспі, тож брала маленького сина з собою на поле, батько працював провідником, часто був у відрядженні. Повертався завжди п’яним. Дивлячись на батька у нетверезому стані і на п’яниць, – йому зовсім не хотілося ставати таким. Але кращого взірця, з кого він міг брати приклад, не було.
Після закінчення школи, хлопець, як і більшість його знайомих, пішов до армії, потім почав працювати, став самостійним, але це не приносило йому задоволення. Роман почав заглушати внутрішній біль алкоголем та гулянками. Йому здавалося, що це на мить дозволяє забути про болісні думки. Чим більше Роман дорослішав, тим більше поринав в себе і відокремлювався від друзів. Самотність змушувала його заглядати у чарку. Чим більше пив – тим більше втягувався. На алкогольні напої потрібні були гроші. Дійшло до такого, що молодий чоловік міг на колінах випрошувати їх, щоб тільки випити стакан горілки. «Мені здавалося, що я збожеволію, якщо не вип’ю», - розказує Роман.
Він навіть став ховати від себе ріжучі предмети, бо іноді ловив себе на думці, що хоче вдарити якусь людину. Доведений до відчаю, Роман почав молитися як умів і просити у Бога про звільнення від залежності. На щастя, Бог відповів йому – тяга до випивки повністю зникла. Але він продовжував жити, як раніше, безцільно і без Бога.
Якось йому запропонували зайнятися інтегральною йогою. Його це дуже зацікавило, бо здавалось чимось незвичайним. Хоча йога захопила Романа, це заняття відводило його далеко від Бога. Таким чином, після алкогольної залежності прийшла ще гірша проблема - думки про насильство та самогубство. Йому хотілося покінчити з собою чи вбивати людей. Це переслідувало його кожної хвилини. Йому було страшно від самого себе. «Я відчував, що якась сила змушує мене робити зло. Я не хотів когось згубити, краще було б вбити себе», - згадує Роман.
Так продовжувалося три доби. Бідний чоловік не знав, кому про це розказати: якщо звернеться до лікарів – потрапить в психлікарню, а в міліції йому сказали приходити, коли вже зробить злочин.
Він схопив ніж, залишалася тільки мить, щоб вдарити себе в серце. Тоді на згадку прийшли слова однієї жінки, яка раніше говорила йому про Бога: : «Романе, є Бог, Який тебе любить, звернись до Нього».
- каже Роман Старицький. Він згадав, що донька його знайомої відвідує християнську церкву. Вони незабаром зустрілися. Під час бесіди вони помолилися молитвою покаяння.
Після цього Роман став змушувати себе читати Слово Боже, бо думки про самогубство періодично поверталися, але це відбувалося рідше. Протягом місяця Бог повністю звільнив Романа від пагубних думок. Отримавши відповідь від Нього, хлопець прийшов до храму і вирішив служити Богу по-справжньому.
- ділиться щасливий Роман.
Йому хотілося зробити щось добре для Господа, не байдикувати. Щоб якось віддячити Богу, чоловік став допомагати в храмі, потім на біблійній групі і з часом сам став пастором помісної церкви.
- розповідає з усмішкою Роман Старицький.