У дитинстві він займався катанням на ковзанах і подавав великі надії. Рідні мріяли у майбутньому його побачити відомим спортсменом чи військовим. Він був улюбленою дитиною, бабусі з дідусями балували онука, возили на море, долучали до всього, що може бути цікавим дитині. Важко було уявити, що колись Сергійко стане злочинцем та потрапить за грати….
Життя пішло на спад у перехідному віці. Батько хлопця покинув їх з мамою, навіть не намагався пояснити свій вчинок. Це причинило нестерпний біль Сергію. Як би мати не намагалась, їй не вдалося заповнити порожнечу у серці. Вона постійно хворіла. В той період він познайомився з поганою компанією. Хлопці навчили його курити, пиячити та красти. Це знайомство обернулося тим, що його відправили до колонії.
Коли Сергій вийшов із в’язниці дізнався, що його батько помер, а невдовзі від хвороби померла і мати. Він залишився повною сиротою. Треба було вирішувати що робити далі. Ще після першого разу у в’язниці він зробив висновок "можна і там жити добре" і щоб не відрізнятися від інших він спробував наркотик, який запропонував йому друг.
Спочатку насправді Сергію здавалося, що йому стає легше від наркотичного стану, крім усього він ніколи не чув, щоб хтось помер від наркотиків. Це були буремні 90-ті роки, саме коли він став членом так званих злочинних бригад.
"Я втратив всі моральні цінності, все про що я думав - як можна ще когось розвести на гроші, віджати якомога більше. Головне, що я був впевнений, що це нормально. Я вважав себе крутим хлопцем", - згадує Сергій Мельниченко.
Ще одним способом заробляти був продаж наркотиків, з яких він мав гарний процент. Дружба з наркотиками довела до того, що хлопець не міг себе контролювати і став залежним від дози. Щоб зіскочити з однієї залежності, він перемкнувся на іншу. Пив літрами алкоголь, але все одно навертався до наркотиків. Від цього його психіка була порушена. Він постійно знаходився на грані життя та смерті. З таким стилем життя його всюди переслідувала небезпека. Було безліч ситуацій коли він міг померти, але з яких то причин залишався живим. Як виявилось пізніше за Сергія весь час молилася бабуся.
Якось Сергій зустрів старого приятеля, з яким раніше крав. Хлопець став християнином і змінив своє життя, він покликав Сергія з собою до церкви, але той не захотів.
"Я думав, що Бог це вигадка, релігія, в мене зовсім не було віри в Нього, але мій приятель за мене продовжував наполегливо молитися", - розповідає Сергій.
Все життя Сергій провів у страху. Думки, що за всі вчинки колись прийде розплата нав’язливо розміщалися у нього в голові. Саме тоді він зателефонував своєму віруючому другу. На щастя, друг влаштував християнських реабілітаційний центр. Сергій пішов туди з останньою надією, що Бог якось змінить його життя.
Насправді перебуваючи там він дуже змінився, це могла підтвердити його тітка, я якою вони спілкувалися. Але згодом, на жаль, він знову повернувся до наркотиків. Після останнього ув’язнення він повернувся в село до тітки у Фастів та продовжував багато пити. Сергій страждав від білої гарячкі, ховався від людей. Дійшло до того, що Сергій остаточно вирішив повернутися до Бога.
- додав він. Коли чоловік у відчаї вдруге звернувся до Бога його життя кардинально змінилося. Як він свідчить:
Зараз Сергію 48, він займається улюбленою справою: будує квартири і ще співає у церковному хорі. Із простого будівника Бог підняв його до рівня керівника. В його команді працює біля 30 молодих людей. Він примирився з рідними, а
Зараз він знаходить старих друзів, що не знають Бога і розповідає їм про те, що є надія. "Бог створює все нове,
- закінчує свою історію щасливий Сергій Мельниченко.