Часто люди йдуть скрізь життя і навіть не здогадуються, що на їх може чекати попереду. Так було у житті Оксани Івановій. Біда прийшла несподівано. В один день по дорозі на роботу у метро жінка втратила свідомість. З того моменту і почалася чорна смуга в її житі. Стан Оксани почав погіршуватися, весь свій час вона витрачала на обстеження у кращих лікарів, бо сама була медпрацівником, але жодний не міг поставити діагноз і знайти причину. Її супроводжувало постійне головокруття і втрата свідомості… Тоді вона не знала Бога і, навіть, зверталася до знахарів, але це було також безнадійно…
Чоловік Оксани згадує, як не міг залишити жінку навіть на годину, йому приходилося залишати працю та приїжджати з роботи додому кожен день, тому що їй було погано. Так відбувалось протягом року. Дійшло до того, що молода жінка не могла багато ходити, тільки трохи по квартирі.
Пізніше обстеження мозку показали вірусний очаг (свого роду дірку) в мозочку (герпісна інфекція, яка вражала головний мозок). Лікарі пророчили розсіяний склероз.
Подружжя пригадало, як в безвиході розмірковували над страшним вироком і уявляли інвалідну коляску… Такого життя вони не хотіли та боролися як могли, перебуваючи у різних лікарнях. Оксана зі сльозами пригадує, як лікарі розводили руками. Здавалось, Оксана була проречена на безрадісне існування. Однак, в її житті таки засяяв промінь надії. Одного прекрасного дня, в гості завітала сусідка. Вона розповіла про Бога, завірила, що є надія, є вихід.
Спочатку хвора жінка не дуже приймала ці слова, але сусідка постійно заходила, приносила диски з проповідями, нагадувала про Бога. Одного разу вона наполягла, щоб Оксана приїхала до церкви й помолилася зі священнослужителем. Вони взяли таксі та відвідали церкву, де за неї помолилися, де вона покаялася перед Богом у гріхах.
Першим чудом стало те, що назад вони вже йшли пішки. Оксана почувала себе набагато краще. З того часу вона не пропускала біблійні групи, читала Слово Боже, вірила, що Бог повністю її зцілить.
«Я дуже вдячна лідеру моєї групи, за те, що був постійно поруч, молився і постився, роз’яснював незрозумілі місця Писання, - каже Оксана. Для мене це була остання надія».
Чоловік спостерігав зміни та радів, що жінка виходить з дому, не опускає руки. Оксана вхопила пораду старшого пастора, який сказав їй твердо стояти на Слові Божому, молитися і поститися по мірі сили. Оксана почала молитися і взяла піст на два тижні. Це була її духовна війна. Вона на 100 % повірила, що Бог зможе її оздоровити. Явних ознак покращення ще не було помітно, але в серці Оксани поселилася тверда віра, що це обов’язково буде. Оксана проголосила війну хворобі, навіть оформилася на нову роботу.
- розказує вона. З того часу жінка почала відчувати любов Божу до себе.
«Я хотів би підтримати тих, хто чекає на диво. Частіше чудеса не відбуваються одразу, іноді потрібен час і боротьба з сумнівами. В нашому випадку хвороба була біля трьох років. Треба вірити, не дивлячись ні на що», - відмітив чоловік Оксани.
Повторне обстеження показало, що очаг почав затягуватись, а
Я такого ще не бачила!».
Сьогодні жінка абсолютно здорова. Всі знімки обстеження вона зберегла для свідоцтва слави Божої у її житті. Незабаром Оксана повернулась до роботи старшої медсестри у міській поліклініці.
Нехай моя історія принесе комусь надію, - бажає Оксана Іванова,